Квітка сонця
На високому стеблі — велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце.
Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося з-за обрію. 
Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне вогняне коло. Усміхається соняшник до сонця, радіє. Вітає його:
— Добрий день, сонечку, я так довго чекав тебе!
Сонце піднімається усе вище й вище, пливе по небу. І соняшник повертає за ним свою золоту голівку.
Ось воно вже заходить за обрій, і соняшник востаннє усміхається його золотому промінню. Зайшло сонце.
Повертає соняшник голівку туди, де завтра зійде сонечко. Спить золота квітка й сниться їй ранкова зоря.